розріши́ти – дієслово доконаного виду | ||
(відпустити гріхи; прийняти рішення – розм., рідко) | ||
Інфінітив | розріши́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розріші́мо, розріші́м | |
2 особа | розріши́ | розріші́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розрішу́ | розрішимо́, розріши́м |
2 особа | розріши́ш | розрішите́ |
3 особа | розріши́ть | розріша́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розріши́в | розріши́ли |
жін.р. | розріши́ла | |
сер.р. | розріши́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
розрі́шений | ||
Безособова форма | ||
розрі́шено | ||
Дієприслівник | ||
розріши́вши |