| | |
| розстикува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розстикува́тися, розстикува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розстику́ймося, розстику́ймось |
| 2 особа | розстику́йся, розстику́йсь | розстику́йтеся, розстику́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розстикува́тимуся, розстикува́тимусь | розстикува́тимемося, розстикува́тимемось, розстикува́тимемся |
| 2 особа | розстикува́тимешся | розстикува́тиметеся, розстикува́тиметесь |
| 3 особа | розстикува́тиметься | розстикува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | розстику́юся, розстику́юсь | розстику́ємося, розстику́ємось, розстику́ємся |
| 2 особа | розстику́єшся | розстику́єтеся, розстику́єтесь |
| 3 особа | розстику́ється | розстику́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розстику́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розстикува́вся, розстикува́всь | розстикува́лися, розстикува́лись |
| жін. р. | розстикува́лася, розстикува́лась |
| сер. р. | розстикува́лося, розстикува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розстикува́вшись |
