| розта́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розчинитися; перейти в рідкий стан тощо) | ||
| Інфінітив | розта́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розта́не | розта́нуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розта́в | розта́ли |
| жін.р. | розта́ла | |
| сер.р. | розта́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| розта́лий | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розта́вши | ||