| | |
| розташува́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розташува́тися, розташува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розташу́ймося, розташу́ймось |
| 2 особа | розташу́йся, розташу́йсь | розташу́йтеся, розташу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розташу́юся, розташу́юсь | розташу́ємося, розташу́ємось, розташу́ємся |
| 2 особа | розташу́єшся | розташу́єтеся, розташу́єтесь |
| 3 особа | розташу́ється | розташу́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розташува́вся, розташува́всь | розташува́лися, розташува́лись |
| жін.р. | розташува́лася, розташува́лась |
| сер.р. | розташува́лося, розташува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розташува́вшись |
