| розтовкти́ – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розтовкти́ | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розтовчі́мо, розтовчі́м | |
| 2 особа | розтовчи́ | розтовчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розтовчу́ | розтовчемо́, розтовче́м |
| 2 особа | розтовче́ш | розтовчете́ |
| 3 особа | розтовче́ | розтовчу́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розто́вк | розтовкли́ |
| жін.р. | розтовкла́ | |
| сер.р. | розтовкло́ | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розто́вчений | ||
| Безособова форма | ||
| розто́вчено | ||
| Дієприслівник | ||
| розто́вкши | ||