| розтопи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розпалити) | ||
| Інфінітив | розтопи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розтопі́мо, розтопі́м | |
| 2 особа | розтопи́ | розтопі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розтоплю́ | розто́пимо, розто́пим |
| 2 особа | розто́пиш | розто́пите |
| 3 особа | розто́пить | розто́плять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розтопи́в | розтопи́ли |
| жін.р. | розтопи́ла | |
| сер.р. | розтопи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розто́плений | ||
| Безособова форма | ||
| розто́плено | ||
| Дієприслівник | ||
| розтопи́вши | ||