| | |
| розто́плювати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (розпалювати вогонь, нагрівати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розто́плювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розто́плюймо |
| 2 особа | розто́плюй | розто́плюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розто́плюватиму | розто́плюватимемо, розто́плюватимем |
| 2 особа | розто́плюватимеш | розто́плюватимете |
| 3 особа | розто́плюватиме | розто́плюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розто́плюю | розто́плюємо, розто́плюєм |
| 2 особа | розто́плюєш | розто́плюєте |
| 3 особа | розто́плює | розто́плюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розто́плюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розто́плював | розто́плювали |
| жін. р. | розто́плювала |
| сер. р. | розто́плювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| розто́плюваний |
| Безособова форма |
| розто́плювано |
| Дієприслівник |
| розто́плювавши |
