| розточи́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (ставати ширшим внаслідок розточування) | ||
| Інфінітив | розточи́тися, розточи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розто́читься | розто́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розточи́вся, розточи́всь | розточи́лися, розточи́лись |
| жін.р. | розточи́лася, розточи́лась | |
| сер.р. | розточи́лося, розточи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розточи́вшись | ||