| | |
| розтріпа́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розтріпа́тися, розтріпа́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розтріпа́ймося, розтріпа́ймось |
| 2 особа | розтріпа́йся, розтріпа́йсь | розтріпа́йтеся, розтріпа́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розтріпа́юся, розтріпа́юсь | розтріпа́ємося, розтріпа́ємось, розтріпа́ємся |
| 2 особа | розтріпа́єшся | розтріпа́єтеся, розтріпа́єтесь |
| 3 особа | розтріпа́ється | розтріпа́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розтріпа́вся, розтріпа́всь | розтріпа́лися, розтріпа́лись |
| жін.р. | розтріпа́лася, розтріпа́лась |
| сер.р. | розтріпа́лося, розтріпа́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розтріпа́вшись |
