| розтріпа́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (зіпсувати; розкуйовдити) | ||
| Інфінітив | розтріпа́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розтріпа́ймо | |
| 2 особа | розтріпа́й | розтріпа́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розтріпа́ю | розтріпа́ємо, розтріпа́єм |
| 2 особа | розтріпа́єш | розтріпа́єте |
| 3 особа | розтріпа́є | розтріпа́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розтріпа́в | розтріпа́ли |
| жін.р. | розтріпа́ла | |
| сер.р. | розтріпа́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розтрі́паний | ||
| Безособова форма | ||
| розтрі́пано | ||
| Дієприслівник | ||
| розтріпа́вши | ||