| | |
| розтурча́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (почати сильно турчати – про голубів; заговорити скоромовкою) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розтурча́тися, розтурча́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розтурчі́мося, розтурчі́мось, розтурчі́мся |
| 2 особа | розтурчи́ся, розтурчи́сь | розтурчі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розтурчу́ся, розтурчу́сь | розтурчимо́ся, розтурчимо́сь, розтурчи́мся |
| 2 особа | розтурчи́шся | розтурчите́ся, розтурчите́сь |
| 3 особа | розтурчи́ться | розтурча́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розтурча́вся, розтурча́всь | розтурча́лися, розтурча́лись |
| жін.р. | розтурча́лася, розтурча́лась |
| сер.р. | розтурча́лося, розтурча́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розтурча́вшись |
