| розуме́ць1 – іменник чоловічого роду, істота | ||
| (розумник) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | розуме́ць | розумці́ |
| родовий | розумця́ | розумці́в |
| давальний | розумце́ві, розумцю́ | розумця́м |
| знахідний | розумця́ | розумці́в |
| орудний | розумце́м | розумця́ми |
| місцевий | на/у розумце́ві, розумці́, розумцю́ | на/у розумця́х |
| кличний | розумцю́ | розумці́ |