| розшугну́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (розчинити навстіж) | ||
| Інфінітив | розшугну́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розшугні́мо, розшугні́м | |
| 2 особа | розшугни́ | розшугні́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розшугну́ | розшугнемо́, розшугне́м |
| 2 особа | розшугне́ш | розшугнете́ |
| 3 особа | розшугне́ | розшугну́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розшугну́в | розшугну́ли |
| жін.р. | розшугну́ла | |
| сер.р. | розшугну́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розшугну́вши | ||