| розщепи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розщепи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розщепі́мо, розщепі́м | |
| 2 особа | розщепи́ | розщепі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розщеплю́ | розще́пимо, розще́пим |
| 2 особа | розще́пиш | розще́пите |
| 3 особа | розще́пить | розще́плять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розщепи́в | розщепи́ли |
| жін.р. | розщепи́ла | |
| сер.р. | розщепи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розще́плений | ||
| Безособова форма | ||
| розще́плено | ||
| Дієприслівник | ||
| розщепи́вши | ||