| | |
| роз’ю́ши́тися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (розлютуватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | роз’ю́ши́тися, роз’ю́ши́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | роз’ю́шмося, роз’ю́шмось, роз’юші́мося, роз’юші́мось, роз’юші́мся |
| 2 особа | роз’ю́шся, роз’юши́ся, роз’юши́сь | роз’ю́штеся, роз’ю́штесь, роз’юші́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | роз’ю́шу́ся, роз’ю́шу́сь | роз’ю́шимо́ся, роз’ю́шимо́сь, роз’ю́ши́мся |
| 2 особа | роз’ю́ши́шся | роз’ю́шите́ся, роз’ю́шите́сь |
| 3 особа | роз’ю́ши́ться | роз’ю́ша́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | роз’ю́ши́вся, роз’ю́ши́всь | роз’ю́ши́лися, роз’ю́ши́лись |
| жін.р. | роз’ю́ши́лася, роз’ю́ши́лась |
| сер.р. | роз’ю́ши́лося, роз’ю́ши́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| роз’ю́ши́вшись |
