| роз’ю́ши́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розлютити) | ||
| Інфінітив | роз’ю́ши́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | роз’ю́шмо, роз’юші́мо | |
| 2 особа | роз’ю́ш, роз’юши́ | роз’ю́ште, роз’юші́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | роз’ю́шу́ | роз’ю́шимо́, роз’ю́ши́м |
| 2 особа | роз’ю́ши́ш | роз’ю́шите́ |
| 3 особа | роз’ю́ши́ть | роз’ю́ша́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | роз’ю́ши́в | роз’ю́ши́ли |
| жін.р. | роз’ю́ши́ла | |
| сер.р. | роз’ю́ши́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| роз’ю́ше́ний | ||
| Безособова форма | ||
| роз’ю́ше́но | ||
| Дієприслівник | ||
| роз’ю́ши́вши | ||