| | |
| руча́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | руча́тися, руча́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | руча́ймося, руча́ймось |
| 2 особа | руча́йся, руча́йсь | руча́йтеся, руча́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | руча́тимуся, руча́тимусь | руча́тимемося, руча́тимемось, руча́тимемся |
| 2 особа | руча́тимешся | руча́тиметеся, руча́тиметесь |
| 3 особа | руча́тиметься | руча́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | руча́юся, руча́юсь | руча́ємося, руча́ємось, руча́ємся |
| 2 особа | руча́єшся | руча́єтеся, руча́єтесь |
| 3 особа | руча́ється | руча́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| руча́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | руча́вся, руча́всь | руча́лися, руча́лись |
| жін. р. | руча́лася, руча́лась |
| сер. р. | руча́лося, руча́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| руча́вшись |
