| самосві́тний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | самосві́тний | самосві́тна | самосві́тне | самосві́тні |
| родовий | самосві́тного | самосві́тної | самосві́тного | самосві́тних |
| давальний | самосві́тному | самосві́тній | самосві́тному | самосві́тним |
| знахідний | самосві́тний | самосві́тну | самосві́тне | самосві́тні |
| орудний | самосві́тним | самосві́тною | самосві́тним | самосві́тними |
| місцевий | на/у самосві́тному, самосві́тнім | на/у самосві́тній | на/у самосві́тному, самосві́тнім | на/у самосві́тних |