| | | | |
| сингуляти́вний – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | сингуляти́вний | сингуляти́вна | сингуляти́вне | сингуляти́вні |
| родовий | сингуляти́вного | сингуляти́вної | сингуляти́вного | сингуляти́вних |
| давальний | сингуляти́вному | сингуляти́вній | сингуляти́вному | сингуляти́вним |
| знахідний | сингуляти́вний | сингуляти́вну | сингуляти́вне | сингуляти́вні |
| орудний | сингуляти́вним | сингуляти́вною | сингуляти́вним | сингуляти́вними |
| місцевий | на/у сингуляти́вному, сингуляти́внім | на/у сингуляти́вній | на/у сингуляти́вному, сингуляти́внім | на/у сингуляти́вних |
