| | |
| синкопува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | синкопува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | синкопу́ймо |
| 2 особа | синкопу́й | синкопу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | синкопува́тиму | синкопува́тимемо, синкопува́тимем |
| 2 особа | синкопува́тимеш | синкопува́тимете |
| 3 особа | синкопува́тиме | синкопува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | синкопу́ю | синкопу́ємо, синкопу́єм |
| 2 особа | синкопу́єш | синкопу́єте |
| 3 особа | синкопу́є | синкопу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| синкопу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | синкопува́в | синкопува́ли |
| жін. р. | синкопува́ла |
| сер. р. | синкопува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| синкопо́ваний |
| Безособова форма |
| синкопо́вано |
| Дієприслівник |
| синкопува́вши |
