| | |
| скоро́митися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | скоро́митися, скоро́митись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | скоро́ммося, скоро́ммось |
| 2 особа | скоро́мся | скоро́мтеся, скоро́мтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | скоро́митимуся, скоро́митимусь | скоро́митимемося, скоро́митимемось, скоро́митимемся |
| 2 особа | скоро́митимешся | скоро́митиметеся, скоро́митиметесь |
| 3 особа | скоро́митиметься | скоро́митимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | скоро́млюся, скоро́млюсь | скоро́мимося, скоро́мимось, скоро́мимся |
| 2 особа | скоро́мишся | скоро́митеся, скоро́митесь |
| 3 особа | скоро́миться | скоро́мляться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| скоро́млячись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | скоро́мився, скоро́мивсь | скоро́милися, скоро́мились |
| жін. р. | скоро́милася, скоро́милась |
| сер. р. | скоро́милося, скоро́милось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| скоро́мившись |
