| | |
| скі́нчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | скі́нчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | скі́нчуймо |
| 2 особа | скі́нчуй | скі́нчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | скі́нчуватиму | скі́нчуватимемо, скі́нчуватимем |
| 2 особа | скі́нчуватимеш | скі́нчуватимете |
| 3 особа | скі́нчуватиме | скі́нчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | скі́нчую | скі́нчуємо, скі́нчуєм |
| 2 особа | скі́нчуєш | скі́нчуєте |
| 3 особа | скі́нчує | скі́нчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| скі́нчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | скі́нчував | скі́нчували |
| жін. р. | скі́нчувала |
| сер. р. | скі́нчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| скі́нчувавши |
