| | |
| собо́рувати – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | собо́рувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | собо́руймо |
| 2 особа | собо́руй | собо́руйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | собо́руватиму | собо́руватимемо, собо́руватимем |
| 2 особа | собо́руватимеш | собо́руватимете |
| 3 особа | собо́руватиме | собо́руватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | собо́рую | собо́руємо, собо́руєм |
| 2 особа | собо́руєш | собо́руєте |
| 3 особа | собо́рує | собо́рують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| собо́руючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | собо́рував | собо́рували |
| жін. р. | собо́рувала |
| сер. р. | собо́рувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| собо́рований |
| Безособова форма |
| собо́ровано |
| Дієприслівник |
| собо́рувавши |
