| | |
| совіта́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (радитися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | совіта́тися, совіта́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | совіта́ймося, совіта́ймось |
| 2 особа | совіта́йся, совіта́йсь | совіта́йтеся, совіта́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | совіта́тимуся, совіта́тимусь | совіта́тимемося, совіта́тимемось, совіта́тимемся |
| 2 особа | совіта́тимешся | совіта́тиметеся, совіта́тиметесь |
| 3 особа | совіта́тиметься | совіта́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | совіта́юся, совіта́юсь | совіта́ємося, совіта́ємось, совіта́ємся |
| 2 особа | совіта́єшся | совіта́єтеся, совіта́єтесь |
| 3 особа | совіта́ється | совіта́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| совіта́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | совіта́вся, совіта́всь | совіта́лися, совіта́лись |
| жін. р. | совіта́лася, совіта́лась |
| сер. р. | совіта́лося, совіта́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| совіта́вшись |
