| | | | |
| солонцьо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | солонцьо́ваний | солонцьо́вана | солонцьо́ване | солонцьо́вані |
| родовий | солонцьо́ваного | солонцьо́ваної | солонцьо́ваного | солонцьо́ваних |
| давальний | солонцьо́ваному | солонцьо́ваній | солонцьо́ваному | солонцьо́ваним |
| знахідний | солонцьо́ваний, солонцьо́ваного | солонцьо́вану | солонцьо́ване | солонцьо́вані, солонцьо́ваних |
| орудний | солонцьо́ваним | солонцьо́ваною | солонцьо́ваним | солонцьо́ваними |
| місцевий | на/у солонцьо́ваному, солонцьо́ванім | на/у солонцьо́ваній | на/у солонцьо́ваному, солонцьо́ванім | на/у солонцьо́ваних |
