| спряга́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| (запрягати свого коня чи вола і т. ін. в один запряг з чужими; об’єднуватися з кимсь для спільних дій; з’єднуватися, сполучатися способом спряження) | ||
| Інфінітив | спряга́тися, спряга́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | спряга́ймося, спряга́ймось | |
| 2 особа | спряга́йся, спряга́йсь | спряга́йтеся, спряга́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | спряга́тимуся, спряга́тимусь | спряга́тимемося, спряга́тимемось, спряга́тимемся |
| 2 особа | спряга́тимешся | спряга́тиметеся, спряга́тиметесь |
| 3 особа | спряга́тиметься | спряга́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | спряга́юся, спряга́юсь | спряга́ємося, спряга́ємось, спряга́ємся |
| 2 особа | спряга́єшся | спряга́єтеся, спряга́єтесь |
| 3 особа | спряга́ється | спряга́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| спряга́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | спряга́вся, спряга́всь | спряга́лися, спряга́лись |
| жін. р. | спряга́лася, спряга́лась | |
| сер. р. | спряга́лося, спряга́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| спряга́вшись | ||