| стину́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (підняти й опустити плечі при вираженні здивування, зневаги, вагання) | ||
| Інфінітив | стину́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | стині́мо, стині́м | |
| 2 особа | стини́ | стині́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | стину́ | стине́мо, стине́м |
| 2 особа | стине́ш | стине́те |
| 3 особа | стине́ | стину́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | стину́в | стину́ли |
| жін.р. | стину́ла | |
| сер.р. | стину́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| стину́вши | ||