| | |
| стовбу́рчити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | стовбу́рчити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | стовбу́рчмо |
| 2 особа | стовбу́рч | стовбу́рчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | стовбу́рчитиму | стовбу́рчитимемо, стовбу́рчитимем |
| 2 особа | стовбу́рчитимеш | стовбу́рчитимете |
| 3 особа | стовбу́рчитиме | стовбу́рчитимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | стовбу́рчу | стовбу́рчимо, стовбу́рчим |
| 2 особа | стовбу́рчиш | стовбу́рчите |
| 3 особа | стовбу́рчить | стовбу́рчать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| стовбу́рчачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | стовбу́рчив | стовбу́рчили |
| жін. р. | стовбу́рчила |
| сер. р. | стовбу́рчило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| стовбу́рчивши |
