| | |
| сто́поритися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | сто́поритися, сто́поритись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | сто́поритиметься | сто́поритимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | сто́пориться | сто́поряться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| сто́порячись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | сто́порився, сто́поривсь | сто́порилися, сто́порились |
| жін. р. | сто́порилася, сто́порилась |
| сер. р. | сто́порилося, сто́порилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| сто́порившись |
