| | |
| сто́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (гризучи, руйнувати; точінням знімати нерівність) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | сто́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | сто́чуймо |
| 2 особа | сто́чуй | сто́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | сто́чуватиму | сто́чуватимемо, сто́чуватимем |
| 2 особа | сто́чуватимеш | сто́чуватимете |
| 3 особа | сто́чуватиме | сто́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | сто́чую | сто́чуємо, сто́чуєм |
| 2 особа | сто́чуєш | сто́чуєте |
| 3 особа | сто́чує | сто́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| сто́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | сто́чував | сто́чували |
| жін. р. | сто́чувала |
| сер. р. | сто́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| сто́чуваний |
| Безособова форма |
| сто́чувано |
| Дієприслівник |
| сто́чувавши |
