| стоя́чий1 – дієприкметник | ||||
| (від: стоя”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | стоя́чий | стоя́ча | стоя́че | стоя́чі |
| родовий | стоя́чого | стоя́чої | стоя́чого | стоя́чих |
| давальний | стоя́чому | стоя́чій | стоя́чому | стоя́чим |
| знахідний | стоя́чий, стоя́чого | стоя́чу | стоя́че | стоя́чі, стоя́чих |
| орудний | стоя́чим | стоя́чою | стоя́чим | стоя́чими |
| місцевий | на/у стоя́чому, стоя́чім | на/у стоя́чій | на/у стоя́чому, стоя́чім | на/у стоя́чих |