| | |
| субстантивува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | субстантивува́тися, субстантивува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | субстантивува́тиметься | субстантивува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | субстантиву́ється | субстантиву́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| субстантиву́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | субстантивува́вся, субстантивува́всь | субстантивува́лися, субстантивува́лись |
| жін. р. | субстантивува́лася, субстантивува́лась |
| сер. р. | субстантивува́лося, субстантивува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| субстантивува́вшись |
