| суди́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | суди́тися, суди́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | суді́мося, суді́мось, суді́мся | |
| 2 особа | суди́ся, суди́сь | суді́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | суди́тимуся, суди́тимусь | суди́тимемося, суди́тимемось, суди́тимемся |
| 2 особа | суди́тимешся | суди́тиметеся, суди́тиметесь |
| 3 особа | суди́тиметься | суди́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | суджу́ся, суджу́сь | су́димося, су́димось, су́димся |
| 2 особа | су́дишся | су́дитеся, су́дитесь |
| 3 особа | су́диться | су́дяться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| су́дячись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | суди́вся, суди́всь | суди́лися, суди́лись |
| жін. р. | суди́лася, суди́лась | |
| сер. р. | суди́лося, суди́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| суди́вшись | ||