| | |
| сучи́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (чіплятися, набридливо лізти до кого-небудь) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | сучи́тися, сучи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | сучі́мося, сучі́мось, сучі́мся |
| 2 особа | сучи́ся, сучи́сь | сучі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | сучи́тимуся, сучи́тимусь | сучи́тимемося, сучи́тимемось, сучи́тимемся |
| 2 особа | сучи́тимешся | сучи́тиметеся, сучи́тиметесь |
| 3 особа | сучи́тиметься | сучи́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | сучу́ся, сучу́сь | сучимо́ся, сучимо́сь, сучи́мся |
| 2 особа | сучи́шся | сучите́ся, сучите́сь |
| 3 особа | сучи́ться | суча́ться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| сучачи́сь* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | сучи́вся, сучи́всь | сучи́лися, сучи́лись |
| жін. р. | сучи́лася, сучи́лась |
| сер. р. | сучи́лося, сучи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| сучи́вшись |
