| сідува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | сідува́тий | сідува́та | сідува́те | сідува́ті |
| родовий | сідува́того | сідува́тої | сідува́того | сідува́тих |
| давальний | сідува́тому | сідува́тій | сідува́тому | сідува́тим |
| знахідний | сідува́тий, сідува́того | сідува́ту | сідува́те | сідува́ті, сідува́тих |
| орудний | сідува́тим | сідува́тою | сідува́тим | сідува́тими |
| місцевий | на/у сідува́тому, сідува́тім | на/у сідува́тій | на/у сідува́тому, сідува́тім | на/у сідува́тих |