| сінни́й1 – прикметник | ||||
| (від: сіно) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | сінни́й | сінна́ | сінне́ | сінні́ |
| родовий | сінно́го | сінно́ї | сінно́го | сінни́х |
| давальний | сінно́му | сінні́й | сінно́му | сінни́м |
| знахідний | сінни́й, сінно́го | сінну́ | сінне́ | сінні́, сінни́х |
| орудний | сінни́м | сінно́ю | сінни́м | сінни́ми |
| місцевий | на/у сінно́му, сінні́м | на/у сінні́й | на/у сінно́му, сінні́м | на/у сінни́х |