Результати пошуку слова: сніг

Здавалось, от-от піде сніг. Скоріше вона обіцяє снігопад. Тільки заважатиме, а до того ж у таку холоднечу треба сподіватися снігу, а не дощу. А то ж в о н о вихлюпнулося непомітно зсередини – так само невблаганно, як після заходу сонця настає ніч, як од вітру шелестить листя на деревах, а все навколо біліє, коли падає сніг.

В садку дрімають насторожені тіні, червонобокі яблука, мов снігурі, вгніздились в густій листві, ремезовими гніздами перевисали жовтозелені груші. Потім прийдуть майстри-морози, повіють сніги і принишкне напівголодне село до весни, коли знову зозуля довгі роки буде кувати, а комусь і одного пожалує.

Він дотягся до нього, до парапету при бульварі, як сомнамбула, тягнучи рушничку за багнет по розквашеній, перемішаній із снігом грязюці, й опустився на лату того парапету – напівпритомний, до кінця виснажений. А посеред вулиці, серед заболоченого мокрого снігу диміла чорна воронка.

Штовхнуть на північ, плачів повну, як і снігів. – в завалах снігів і грізній свіжості чистого, мов діамант, повітря, в якому камінь дзвенющою луною віддає кожен тон довкруги. Дещо він схопив, дякуючи швидкості думки, але вони, «згори», маючи партійний механізм і сніг, змусили приморозитись.

За Уралом спостерігали сніг на вершинах гір… У Вятцусі спостерігали в натурі той фольклор, що звикли його бачить в столичних крамницях народної творчості. Присудили до 25 років каторги і везли десь поховати в сніги. Сіється сніг. Розділ дев’ятий ЗИМА Перед великим полюванням Пішли сніги.

Пронизливий холодний вітер люто шмагав їх по обличчях колючим снігом, сліпив очі, танцював і кушпелив навколо, мов зграя відьом і чортів, застилаючи виднокруг густою білястою пеленою. Стомлені голодні коні важко брьохалися в імлистій сніговій круговерті, з натугою здиралися на круті горби.

сніг – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний сніг сніги́ родовий сні́гу снігі́в давальний сні́гу, сні́гові сніга́м знахідний сніг сніги́ орудний сні́гом сніга́ми місцевий на/у снігу́ на/у сніга́х кличний сні́гу* сніги́*

снігови́й – прикметник відмінок однина множина чол.

Снігу випало до колін. Я сонно глипнув на замуровану інеєм шибку, на язики снігу, надутого за ніч на підвіконня поміж трухляві рами, і накинувши поверх рядна шинелю, вкрився з головою. Підгартований морозом, сніг пересипався за халяви. Не вірите, що снігова вода цілющя?  Іде весела, розмітаючи кришталеві бризки снігу.

снігу́р – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний снігу́р снігурі́ родовий снігура́ снігурі́в давальний снігуру́, снігуре́ві снігура́м знахідний снігура́ снігурі́, снігурі́в орудний снігуре́м снігура́ми місцевий на/у снігурі́, снігуре́ві, снігуру́ на/у снігура́х кличний снігу́ре снігурі́