Лекція до теми №8 «Тактичні засади несення служби на блокпостах в
умовах проведення антитерористичної операції» з навчальної дисципліни
«Організація і тактика превентивної діяльності в органах Національної
поліції» для курсантів, студентів денної та заочної форми навчання 28
серпня 2017 року – 26 с.
Розробник: завідувач кафедри адміністративної діяльності ОВС та
економічної безпеки, к.ю.н., доцент, підполковник поліції Шелехов А.О.
доцент кафедри адміністративної діяльності ОВС та економічної
безпеки, к.ю.н., доцент Мукоіда Р.В.
Обговорено та схвалено на засіданні кафедри адміністративної
діяльності ОВС та економічної безпеки
Протокол від _____________ 2017 року № ___
Обговорено та схвалено навчально-методичною радою Одеського
державного університету внутрішніх справ.
Протокол від _____________ 2017 року № ___
План лекції
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
1. Правові основи введення режиму антитерористичної операції.
2. Блокпост: загальні відомості та види. Постійні (стаціонарні) та
тимчасові блокпости.
3. Вимоги до оборонних споруд на території блокпоста.
4. Розстановка та дії особового складу на блокпості тактика дій
противника при нападах на блокпости
ВИСНОВКИ
Мета лекції: ознайомити слухачів з правовими засадами
адміністративного режиму АТО, правовими основами його введення, и
питаннями охорони громадського порядку та забезпечення громадської
безпеки з використанням блокпостів.
Основні поняття: АТО, правовий режим, блокпост, охорона
громадського порядку.
ПИТАННЯ НА САМОСТІЙНУ ПІДГОТОВКУ
Поняття та класифікація адміністративних режимів.
Міжнародний досвід введення спеціальних адміністративних
режимів на окремих територіях.
Адміністративний режим антитерористичної операції та суміжні
категорії права.
Правові основи введення режиму антитерористичної операції.
Суб’єкти протидії тероризму в умовах адміністративного режиму
антитерористичної операції.
Обмеження прав і свобод під час проведення антитерористичної
операції.
Поняття та адміністративно-правовий статус тимчасово
неконтрольованої території в зоні проведення антитерористичної
операції.
Характеристика службових завдань підрозділів поліції із захисту
незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час
проведення антитерористичної операції на території Донецької та
Луганської областей.
ЛІТЕРАТУРА
Нормативна:
1. Про Національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 [Електронний
ресурс] – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
2. Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської
безпеки у звʼязку з підготовкою та проведенням футбольних матчів :
Закон України від 08.07.2011 [Електронний ресурс] – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua.
3. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного
кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Відомості Верховної
Ради України. – 2000. – №40. – С. 338.
4. Про Антитерористичний центр : Указ Президента України від
11 грудня 1998 р. № 1343/98 // Офіційний вісник України. – 2010. – №
7. – Ст. 300.
5. Про боротьбу з тероризмом : Закон України від 20 березня
2003 р. № 638-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 25.
– Ст. 180.
6. Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та
Луганської областей тимчасово окупованими територіями : Постанова
Верховної Ради України від 17 березня 2015 р. № 254-VIII // Відомості
Верховної Ради України. – 2015. – № 17. – Ст. 128.
7. Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та
Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок
місцевого самоврядування : Постанова Верховної Ради України від 17
березня 2015 р. № 252-VIII // Відомості Верховної Ради України. –
2015. – № 21. – Ст. 142.
8. Про військово-цивільні адміністрації : Закон України від 3 лютого
2015 р. № 141-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2015. – № 13. –
Ст. 87.
9. Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу
України щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах
воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення
антитерористичної операції : Закон України від 12 серпня 2014 р. №
1631-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 39. – Ст.
2008.
10. Про волонтерську діяльність : Закон України від 19 квітня 2011 р.
№ 3236-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 42. – Ст.
435.
11. Про деякі питання військово-цивільних адміністрацій : Указ
Президента України від 23 квітня 2015 р. № 237/2015 // Офіційний
вісник Президента України. – 2015. – № 11. – Ст. 758.
12. Про деякі питання координації діяльності суб’єктів боротьби з
тероризмом : Указ Президента України від 25 квітня 2013 р. №
236/2013 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 34. – Ст. 1204.
13. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на
тимчасово окупованій території України : Закон України від 15 квітня
2014 р. № 1207-VІI (станом на 20 жовтня 2014 р.) // Відомості
Верховної Ради України. – 2014. – № 26. – Ст. 892.
14. Про затвердження Інструкції про порядок превентивного
затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб,
причетних до терористичної діяльності, та особливого режиму
досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або
у районі проведення антитерористичної операції : Наказ Міністерства
внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури, Служби безпеки
України від 26 серпня 2014 р. № 872/88/537 // Офіційний вісник
України. – 2014. – № 67. – Ст. 1886.
15. Про затвердження Комплексної державної програми щодо
підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які
переселилися з тимчасово окупованої території України та районів
проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на
період до 2017 р. : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня
2015 р. № 1094 // Офіційний вісник України. – 2016. – № 2. – Ст. 76.
16. Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких
здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що
втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України :
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. №
1275-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1275-2015-р.
17. Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких
здійснювалася антитерористична операція : Розпорядження Кабінету
Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1053-
2014-р.
Основна:
18.Адміністративна діяльність [текст] : [навч. посіб.] / [Тетарчук І.В., Дяків
Т.Є.] / К.: «Центр учбової літератури», – 2013. – 244 с.
19.Адміністративна діяльність ОВС [ Текст ] : [навч.-метод. посіб. ] /
А. О. Шелехов, А.В. Кубаєнко, М.В. Корнієнко – Одеса : ОДУВС, 2013.
– 190 с.
20.Адміністративна діяльність ОВС [ Текст ] : [навч.-метод. посіб. у
схемах] / А.А. Аносєнков, А. О. Шелехов, А.В. Кубаєнко – Одеса :
ОДУВС, 2013. – 111 с.
21.Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ [текст] : [навч.
посіб.] / [Братель С. Г., Константінов С. Ф., Лошицький М. В. та ін.] ; за
ред. В. В. Коваленка. – К. : КНТ, 2011. – 512 с.
22.Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ у питаннях та
відповідях : [навч. посіб.] / К.: ПП «Дірект-Лайн», – 2012. – 224 с.
23.Організація діяльності міліції громадської безпеки [текст]: [навч. посіб.]
/ [Кол. авт.; кер. авт. кол. – д-р. юрид. наук, проф., засл. Юрист України
О.В. Негодченко]. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,
2011. – 164 с.
24.Організація діяльності міліції громадської безпеки: навчальний посібник
[текст]: [навч. посіб.] / За загальною редакцією Олефіра В.І. Видання
друге. – К.: ПП «Директ Лайн», 2012. – 184 с.
25.Адміністративна діяльність поліції у питаннях та відповідях [текст] :
[навч. посіб.] – К. : Видаництво «Центр учбової літератури», 2016. – 196
с.
26. Адміністративно-юрисдикційна діяльність поліції [текст] : [навч. посіб.]
– К. : Видаництво «Центр учбової літератури», 2016. – 336 с.
Інтернет ресурси:
27.http://www.president.gov.ua/ – Офіційний сайт Президента України.
28.http://www.rada.gov.ua/ – Офіційний портал Верховної ради України.
29.http://www.kmu.gov.ua/ – Офіційний портал Кабінету міністрів України.
30.https://www.npu.gov.ua/ – Офіційний портал Національної поліції
України.
Теми реферативних повідомлень:
1. Суб’єкти протидії тероризму в умовах антитерористичної операції.
2. Обмеження прав і свобод під час проведення антитерористичної
операції.
3. Поняття та адміністративно-правовий статус тимчасово
неконтрольованої території в зоні проведення антитерористичної операції.
4. Характеристика службових завдань підрозділів поліції із захисту
незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час
проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської
областей.
ВСТУП
Сучасні та майбутні конфлікти характеризуються посиленням ролі
політичних, економічних, екологічних, інформаційних засобів під час
підготовки й у ході воєнного конфлікту, створення коаліційних і
багатонаціональних сил, розширення масштабу операцій і перетворення
морського, повітряного, космічного та сухопутного простору в єдиний
глобальний театр воєнних дій. Аналітики стверджують про формування
нового типу ведення воєнних дій – «гібридних» війн. При цьому
спостерігається динаміка до їх швидкоплинності, що призводитиме до
поширювання на всю територію держави, до нівелювання понять «фронт»,
«лінія фронту», «тил» тощо. Існує тенденція до «безконтактних» та
асиметричних бойових дій, зосередження зусиль на виведенні з ладу
«уразливих центрів» потенційного супротивника, насамперед вищого
політичного й військового керівництва, ключових об’єктів, що мають
стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Бойові дії
характеризуються широким застосуванням новітніх засобів розвідки та
ураження противника.
Доводиться констатувати, що на сьогодні прояви тероризму та
сепаратизму стали реаліями життя в Україні. Антитерористична операція, яка
проводиться на Сході країни, викрила низку суттєвих недоліків, у тому числі
у напрямах службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку.
У ході виконання службових завдань по захисту незалежності,
суверенітету та територіальної цілісності України під час антитерористичної
операції на території Донецької та Луганської областей особовий склад
підрозділів МВС України може бути задіяний до виконання різного роду
бойових завдань, зокрема і несення служби на блокпостах. Щоб виконати
поставлені завдання вчасно та без людських втрат, кожен працівник та
керівник підрозділу повинен мати чітку уяву про те, як облаштувати
блокпост, організувати його роботу, і яких правил потрібно дотримуватись
під час виконання службових обов’язків пов’язаних із несенням служби на
блокпості.
1. ПРАВОВІ ОСНОВИ ВВЕДЕННЯ РЕЖИМУ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ
ОПЕРАЦІЇ.
Важливою умовою розвитку й існування людства є забезпечення його
безпеки. Доречним сьогодні є аналіз правової матерії, що визначає зміст
поняття «адміністративний режим антитерористичної операції».
Нормативно-правове регулювання адміністративного режиму АТО в
багатьох аспектах залежить від досконалості її правової основи.
Антитерористична діяльність держави є важливим напрямом у сфері охорони
правопорядку та має чітко виражений державно-владний характер,
здійснюється в офіційному порядку від імені держави, яка надала право
працівникам спецпідрозділів і мобілізаційних груп застосовувати такі заходи
адміністративного впливу, які не використовуються органами державної
виконавчої влади й правоохоронними органами в інших умовах.
Визначення особливостей розуміння сутності адміністративного
режиму АТО вимагає осмислення меж правового регулювання проведення
таких спецоперацій, що стало метою цього питання.
Метою проведення АТО є боротьба та протидія терористичним проявам
на певній території чи районі. Протидії тероризму присвячено Європейську
конвенцію про боротьбу з тероризмом (1977 р.), Міжнародну конвенцію про
боротьбу з бомбовим тероризмом (1997 р.), Міжнародну конвенцію про
боротьбу з фінансуванням тероризму (1999 р.), Конвенцію про боротьбу із
захватом заручників (1979 р.) та інші міжнародні правові акти й договори.
Україною ратифіковано зазначені конвенції, а також низку спеціальних
міжнародних актів, таких як Конвенція щодо фізичного захисту ядерних
матеріалів 1980 р., Конвенція про боротьбу з незаконними актами,
направленими проти безпеки морського судноплавства (1988 р.), Конвенція
про маркування пластичних вибухових речовин у цілях їх виявлення
(1999 р.).
Правове регулювання адміністративного режиму антитерористичної
операції здійснюється нормами права, що містяться в нормативних актах –
офіційних документах правотворчого характеру органів державної
законодавчої й виконавчої влади. Правове регулювання забезпечення прав і
свобод людини в умовах дії адміністративного режиму АТО здійснюється
певною системою законодавства, яку може бути класифіковано за юридичною
силою, предметом правового регулювання.
Серед нормативно-правових актів, що регламентують проведення АТО,
найвищу юридичну силу мають кодифіковані (Конституція України, Кодекс
цивільного захисту України, Кодекс України про адміністративні
правопорушення) та звичайні законодавчі акти (Закон України «Про
боротьбу з тероризмом», Закон України «Про правовий режим воєнного
стану», Закон України «Про основи національної безпеки України», Закон
України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закон України «Про
передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового
режиму воєнного чи надзвичайного стану», Закон України «Про військово-
цивільні адміністрації» тощо). Крім того, є низка законодавчих актів, які
встановлюють порядок обмеження прав і свобод людини, що допускається в
умовах упровадження адміністративного режиму АТО, наприклад Закон
України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу
України щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах
воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної
операції» від 12 серпня 2014 р..
Сукупність законодавчих нормативних актів, прийнятих Верховною
Радою України, встановлює організаційні процедури забезпечення реалізації
адміністративного режиму АТО.
Зокрема, Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначається,
що тероризмом є суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому,
цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників,
підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади, вчинення
інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози
вчинення злочинних дій із метою досягнення злочинних цілей. Терористична
діяльність пов’язується з терористичними актами, які є закінченою формою
вираження терористичної діяльності.
Запровадження адміністративного режиму АТО переслідує мету
подолання проявів діяльності терористичних організацій у регіоні,
встановлення належного рівня національної безпеки, за якого створюються
реальні умови забезпечення безпеки життя та здоров’я населення. Рішення
щодо проведення АТО приймається залежно від ступеня суспільної
небезпеки терористичного акту керівником АТЦ СБУ за письмовим дозволом
Голови СБУ або керівником координаційної групи відповідного
регіонального органу СБУ за письмовим дозволом керівника АТЦ СБУ,
погодженим із Головою СБУ. Про рішення щодо проведення АТО негайно
інформується Президент України (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про боротьбу з
тероризмом»).
Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 р. затверджено
Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй,
Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи,
Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ,
Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про
визнання Російської Федерації державою-агресором. Вказаною постановою
Україна фіксує статус Російської Федерації як країни-агресора: «Беручи до
уваги Статут ООН та Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН № 3314
«Визначення агресії» від 14 грудня 1974 р., Верховна Рада України визнає
Російську Федерацію державою-агресором». Крім того, у зверненні
Верховної Ради України міститься такий офіційний заклик до міжнародної
спільноти: «Не допустити безкарності винних за злочини проти людяності,
вчинені від початку російської агресії проти України; визнати Російську
Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм і блокує
діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і
безпеку, а так звані ДНР і ЛНР визнати терористичними організаціями;
посилити тиск на Російську Федерацію, у тому числі шляхом запровадження
нових секторальних обмежувальних заходів (санкцій), щоб зупинити
російську агресію та примусити російське керівництво виконати в повному
обсязі всі пункти Мінських домовленостей, припинити незаконну окупацію
Криму, звільнити всіх заручників і незаконно утримуваних на території
Російської Федерації громадян України, у тому числі члена постійної
делегації Верховної Ради України в Парламентській Асамблеї Ради Європи
Надію Савченко; обмежити повноваження російської делегації в
Парламентській Асамблеї Ради Європи доти, доки Російська Федерація не
припинить ігнорувати вимоги міжнародної демократичної спільноти;
надавати Україні необхідну військову допомогу з метою посилення її
оборонних можливостей, гуманітарну допомогу для постраждалого мирного
населення й внутрішньо переміщених осіб та сприяти відновленню критично
важливої інфраструктури на Донбасі».
На нашу думку, рівень нормативно-правового акта, яким визначається
наявність дій країни-агресора на території держави, є недостатнім. Це
підтверджується також тим, що на міжнародному рівні не заактовано правове
становище Російської Федерації як країни, яка розпочала бойові дії на
території іншої країни. Так, наприклад, в аналітичному звіті за 2015–2016 рр.
авторитетна міжнародна правозахисна організація «Amnesty International»
питання щодо антитерористичної операції на Сході України висвітлює таким
чином: «У січні й лютому важкі бої відновлено на Сході України в Донбасі,
де підтримувані Росією сепаратисти в самопроголошених Донецькій і
Луганській народних республіках прагнули домогтись переваги та вирівняти
лінію фронту. Зазнавши в ході боїв важких втрат, українські сили втратили
контроль над давно оспорюваним Донецьким аеропортом і територією
навколо м. Дебальцевого; у результаті потужних артилерійських обстрілів з
обох сторін загинуло безліч мирних жителів. Станом на кінець року, за
оцінками ООН, кількість загиблих у цьому конфлікті перевищила 9 000 осіб,
у тому числі 2 000 цивільних осіб, багато з яких, як видно, загинули в
результаті невибіркових ракетних і мінометних обстрілів. Військові злочини
та інші порушення міжнародного гуманітарного права, що допускаються
обома сторонами, включали тортури й інші види жорстокого поводження із
затриманими, а також сумарні страти полонених, які проводили сили
сепаратистів. Незважаючи на те, що конфлікт після встановлення крихкого
перемир’я дещо вщух до кінця року, перспективи залучення до
відповідальності винних у скоєних злочинах залишались віддаленими». Як
постає з наведеного тексту, у ньому немає жодного слова про країну-агресора.
8 вересня 2015 р. Україна подала декларацію до Міжнародного
кримінального суду про визнання його юрисдикції щодо злочинів, скоєних на
території Донбасу з 20 лютого 2014 р., відповідно до Постанови Верховної
Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною
юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти
людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської
Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які
призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських
громадян» від 4 лютого 2015 р. № 145-VIII. Україна клопотала про початок
розслідування ситуації, викликаної збройною агресією Російської Федерації
проти України, що триває з 20 лютого 2014 р. Проте парламент так і не
ратифікував Римський статут, відповідно, Міжнародний кримінальний суд не
правомочний розглядати злочини Російської Федерації як країни-агресора на
території України.
Варто виділити у сфері нормативно-правових актів законодавчого рівня
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення
антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 р., у якому, проте, лише
фрагментарно відображено особливості адміністративного режиму АТО.
Зокрема, у ньому порушуються питання фінансового й економічного
контролю на території проведення АТО, користування земельними ділянками
державної та комунальної власності. При цьому питання запровадження
інших обмежень прав і свобод людини (зокрема, права на свободу
пересування, що безпосередньо пов’язується з проведенням
контртерористичних заходів) не розкривається.
Окрім законодавчих актів із питань правового регулювання
адміністративного режиму АТО загального характеру, виділяються
нормативно-правові акти спеціального законодавства, яке спрямовується на
врегулювання суспільно-політичної ситуації, що склалась на території
Автономної Республіки Крим та Донецької й Луганської областей у 2014–
2016 рр. Зокрема, встановлено, що такими нормативно-правовими актами є
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим
на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р., Закон
України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від
20 жовтня 2014 р., Закон України «Про особливий порядок місцевого
самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від
16 вересня 2014 р. тощо.
Крім законів України з питань регулювання суспільних відносин,
пов’язаних із проведенням АТО, Верховна Рада України приймає постанови,
спрямовані на деталізацію й реалізацію приписів, що містяться в
законодавчих нормативно-правових актах.
Зокрема, на виконання Закону України «Про особливий порядок
місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської
областей» прийнято Постанову Верховної Ради України «Про визнання
окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей
тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 р. № 254-VIII.
Нижчий рівень правового регулювання адміністративного режиму АТО
мають підзаконні нормативно-правові акти, укази й розпорядження
Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів
України, а також відомчі нормативні акти: накази Служби безпеки України,
Міністерства внутрішніх справ України та інших суб’єктів публічної
адміністрації.
Виділяють низку указів Президента України, прийнятих на
забезпечення реалізації адміністративного режиму АТО, зокрема Указ
Президента України «Про Положення про Антитерористичний центр та його
координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України» від
14 квітня 1999 р. № 379/99, Указ Президента України «Про деякі питання
координації діяльності суб’єктів боротьби з тероризмом» від 25 квітня 2013 р.
№ 236/2013, Указ Президента України «Про утворення військово-цивільних
адміністрацій» від 5 березня 2015 р. № 123/2015, Указ Президента України
«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 травня
2015 р. «Про призначення керівників військово-цивільних адміністрацій» від
26 травня 2015 р. № 286/2015, Указ Президента України «Про деякі питання
військово-цивільних адміністрацій» від 23 квітня 2015 р. № 237/2015.
Зокрема, Указом Президента України «Про деякі питання військово-
цивільних адміністрацій» від 23 квітня 2015 р. № 237/2015 встановлюються
Перелік посад у військово-цивільних адміністраціях населених пунктів, які
підлягають заміщенню військовослужбовцями військових формувань, осіб
рядового і начальницького складу правоохоронних органів та Перелік посад,
що можуть бути заміщені військовослужбовцями військових формувань, осіб
рядового і начальницького складу правоохоронних органів у районній,
обласній військово-цивільній адміністрації.
Нормативними актами Кабінету Міністрів України визначаються умови
забезпечення прав тимчасово переміщених осіб, оплати праці
військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, працівників
соціальної сфери обслуговування населення, що працюють на території
проведення АТО, розмір одноразової грошової допомоги сім’ям загиблих
військовослужбовців і спецпризначенців тощо.
Крім того, Кабінетом Міністрів України приймаються програмні
документи щодо соціального забезпечення населення, яке постраждало
внаслідок проведення АТО. Такою є Комплексна державна програма щодо
підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які
переселилися з тимчасово окупованої території України та районів
проведення АТО в інші регіони України, на період до 2017 р., затверджена
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1094.
У сфері правового регулювання адміністративного режиму АТО
виділяються нормативні акти суб’єктів спеціальної компетенції, дія яких
охоплюється, як правило, територією проведення спеціальної операції. Це
нормативно-правові акти Генеральної прокуратури України, Служби безпеки
України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони
України, Управління державної охорони України, а також Державної
фіскальної служби України, Міністерства закордонних справ України та
інших суб’єктів. Як правило, нормативно-правові акти, що мають
спеціальний характер правового регулювання, розроблюються спільно
декількома суб’єктами правозастосування. Наприклад, спільним Наказом
Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України та
Служби безпеки України від 26 серпня 2014 р. № 872/88/537 визначено
спеціальний порядок превентивного затримання особи в зоні АТО.
Необхідно зазначити, що в системі суб’єктів, реалізація повноважень
яких спрямовується на проведення АТО, діє Рада національної безпеки і
оборони України, рішення якої затверджуються указами Президента України,
а тому є обов’язковими для виконання на відповідній території. Зокрема,
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2015 р.,
затвердженим Указом Президента України від 14 лютого 2015 р. № 85/2015,
встановлюється сукупність надзвичайних заходів протидії російській загрозі
та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією.
Крім суб’єктів публічної адміністрації загальної й спеціальної
компетенції, у сфері тлумачення норм законодавства та правозастосовної
практики, що визначають особливості впровадження адміністративного
режиму АТО, виділяється низка рішень Конституційного Суду України,
Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України.
Зокрема, такими актами є Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини щодо відповідності Конституції України (конституційності)
положень ч. 2 ст. 1712 Кодексу адміністративного судочинства України від 8
квітня 2015 р. № 3-рп/2015, Постанова Вищого адміністративного суду
України «Про аналіз судової практики застосування адміністративними
судами окремих положень Закону України від 16 вересня 2014 р. № 1682-VII
«Про очищення влади» від 18 вересня 2015 р. № 16, Постанова Вищого
адміністративного суду України «Про аналіз окремих аспектів застосування
ст. 3 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 р.» від 22 травня 2015 р. № 8, Постанова
Пленуму Верховного Суду України «Про відмову у зверненні до
Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо
конституційності п. 5.3 ст. 5 та п. 6.5 ст. 6 Закону України від 12 серпня 2014
р. № 1636-VIII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про
особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій
території України» від 3 липня 2015 р. № 16 тощо.
Крім загальновизнаної концепції класифікації нормативно-правових
актів за юридичною силою, у теорії адміністративного права сформовано
низку підходів, в основу яких покладено класифікацію правових норм за
часом, за колом осіб, у просторі тощо. Підтримуючи висловлені в літературі
наукові підходи до визначення критеріїв класифікації нормативно-правових
актів, варто зауважити, що за часом нормативно-правові акти у сфері
правового регулювання адміністративного режиму АТО поділяються на
необмежені в часі (безстрокові) та обмежені в часі календарною датою чи
настанням конкретної події (тимчасові). До безстрокових нормативно-
правових актів, що регулюють упровадження режиму АТО, належать,
зокрема, Конституція України, Кодекс України про адміністративні
правопорушення (далі – КУпАП), Кримінальний процесуальний кодекс
України (далі – КПК України), Закон України «Про боротьбу з тероризмом»
тощо. Обмеженим у часі є, наприклад, Закон України «Про особливий
порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та
Луганської областей» від 16 вересня 2014 р., відповідно до ст. 1 якого
визначено строк його дії – 3 роки.
За колом осіб нормативно-правові акти поділяються на акти, дія яких
розповсюджується на всіх суб’єктів правовідносин, та акти, що визначають
особливості правового регулювання адміністративного режиму АТО в
цілому. Це насамперед кодифіковані акти (КПК України, КУпАП, Кодекс
адміністративного судочинства України (далі – КАС України) тощо),
звичайні закони (Закон України «Про Національну поліцію», Закон України
«Про прокуратуру» тощо), підзаконні нормативно-правові акти (наприклад,
Указ Президента України «Про Положення про Антитерористичний центр та
його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки
України» від 14 квітня 1999 р. № 379/99, Постанова Кабінету Міністрів
України «Про затвердження Порядку проведення соціальної реабілітації осіб,
які постраждали від терористичного акту» від 28 липня 2004 р. № 982 тощо).
Спеціальними суб’єктами, необхідність правового врегулювання
забезпечення яких обумовлює розробку та прийняття нормативно-правових
актів, є внутрішньо переміщені особи, для забезпечення прав яких прийнято
низку нормативно-правових актів: Закон України «Про забезпечення прав і
свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 р., Закон України
«Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій
дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24 грудня 2015
р., Постанову Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо
переміщених осіб» від 1 жовтня 2014 р. № 509, Постанову Кабінету Міністрів
України «Про затвердження Порядку забезпечення діяльності прийомних
сімей, дитячих будинків сімейного типу, які перемістилися з тимчасово
окупованої території або району проведення антитерористичної операції» від
4 червня 2015 р. № 356 тощо.
Також до спеціальних суб’єктів можна віднести волонтерів, їх
організації й рухи, діяльність яких регулюється Законом України «Про
волонтерську діяльність» від 19 квітня 2011 р., прийнятим на виконання
відповідної Резолюції ООН про оголошення 2011 р. роком волонтерства у
світі. Волонтерська діяльність в Україні та значення її результатів стали
найбільш відчутними в умовах довготривалої АТО в районі Донецької й
Луганської областей. В Україні встановлено особливу державну відзнаку «За
гуманітарну участь в антитерористичній операції», якою нагороджуються
працівники підприємств, установ та організацій, інші особи, які залучались
або добровільно забезпечували проведення АТО в Донецькій і Луганській
областях, здійснювали волонтерську діяльність, перебуваючи безпосередньо
в районі проведення АТО в період її проведення.
До спеціальних суб’єктів належать також суб’єкти, повноваження яких
безпосередньо спрямовуються на забезпечення боротьби з тероризмом.
Нормативно-правові акти, що регулюють адміністративний режим
АТО, може бути класифіковано на акти, дія яких розповсюджується на всю
територію України, та акти локальної дії, застосування яких є можливим у
районі проведення АТО (зокрема, такими актами є Закон України «Про
забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово
окупованій території України» від 15 квітня 2014 р., Закон України «Про
особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької
та Луганської областей» від 16 вересня 2014 р., Закон України «Про
військово-цивільні адміністрації» від 20 лютого 2016 р. тощо).
Отже, варто підкреслити, що ефективне проведення АТО залежить як
від об’єктивних, так і від суб’єктивних чинників. Якщо до об’єктивних
факторів можна віднести систему правових норм, які забезпечують
ефективність проведення АТО, то до суб’єктивних чинників належить
насамперед якісне здійснення внутрішньої й зовнішньої політики в державі.
Тому, незважаючи на рівень якості об’єктивно існуючих норм права,
оптимальна ефективність їх реалізації залежить від результатів
правозастосовної діяльності системи суб’єктів публічної адміністрації,
наділених повноваженнями щодо здійснення державної влади в умовах
адміністративного режиму АТО.
2. БЛОКПОСТ: ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ТА ВИДИ. ОБЛАШТУВАННЯ
БЛОКПОСТУ
Блокпост – це загороджувальний укріплений контрольно-пропускний
пункт з озброєною охороною. Вони зазвичай встановлюються в районах
проведення антитерористичних заходів, на окупованій або тимчасово
зайнятій військами території. Блокпости можуть бути розташовані на
дорогах, в’їздах у населені пункти тощо.
Практикою антитерористичної операції вироблені наступні види
блокпостів – постійні (стаціонарні) та тимчасові.
Постійний (стаціонарний) блокпост розташований на основних шляхах,
на перетині доріг або на в’їзді в контрольований район або місто та
складається із декількох охоплених єдиним задумом споруд та інженерних
укріплень. Такі блокпости обслуговуються цілодобово і особовий склад на
них знаходиться постійно. Такий блокпост має бути здатен самостійно
витримати кругову оборону.
Тимчасовий блокпост може бути виставлений пішим або
моторизованим патрулем на короткий проміжок часу. Місцезнаходження
тимчасового блокпоста залежить від обставин, які склалися в ході
оперативної обстановки. Місце вибирається так, щоб пост неможливо було
об’їхати – біля залізничного переїзду, на ділянці дороги з глибокими
кюветами, та в інших місцях, де транспорт з підозрюваними не зможе
швидко розвернутися та від’їхати. Місцевість навколо має бути відкрита для
кругового обстрілу та повинна добре проглядатися.
Блокпост представляє собою наряд чисельністю до штатного взводу,
посиленого бойовою технікою, засобами зв’язку, матеріальними засобами, на
який покладалися такі завдання: прикриття дій основних підрозділів;
відбиття можливого нападу противника на блокпост, ділянки міста (важливі
об’єкти); пошук і знищення окремих терористів; забезпечення перепускного
режиму. Завдання блокпоста і організація бойової служби на ньому, як
показує аналіз, у цілому аналогічні бойовій службі на контрольно-
пропускному пункті в районі правового режиму надзвичайного стану. Місця
розміщення блокпостів визначаються наявністю будівель та інших об’єктів,
придатних для проживання особового складу, можливостями обладнання їх
під оборонні споруди. Виставлення групи перевірки документів та огляду
транспортних засобів як елементу бойового порядку блокпоста міліції
прив’язується до перехресть доріг, мостів і інших об’єктів.
Блокпост краще облаштовувати у місцевості з гарним оглядом, щоб
автомобіль, який попав у зону бачення не міг повернути, з’їхати з дороги або
об’їхати блокпост, так щоб його рух не спостерігали з блокпосту.
Як що дозволяє місцевість, необхідно мати об’їзний шлях вздовж
блокпосту, який добре проглядається, з метою перепустки військових колон,
щоб не припиняти під час руху колони догляд інших транспортних засобів.
Бажано встановлювати блокпост так, щоб його не було видно здалеку –
за кутами будівель, за поворотами дороги, або за схилами пагорбів, щоб
використовувати елемент несподіванки.
Особовий склад підрозділів, який несе службу на блокпосту,
розміщується, як правило, у вцілілому (напівзруйнованому) будинку на
відстані від 20 до 100 м від групи перевірки документів та огляду
транспортних засобів.
Під’їзди до блокпоста перекриваються залізобетонними блоками та
іншими підручними матеріалами, а для зупинки транспортних засобів
використовуються імпровізовані шлагбауми.
Для особового складу наряду необхідно облаштувати одиночні окопи,
окопи на 2-3 людини, відділення, а де не має такої можливості, наприклад, на
мостах, площах тощо, – укриття з підручних матеріалів, у т.ч. мішків з піском
або землею. Попередньо обране для розміщення працівників блокпоста
будівля і прилегла до неї територія обстежується саперами. Тільки після
цього силами підрозділу проводився комплекс заходів та робіт з його
обладнання для виконання службово-бойових завдань.
На блокпостах при виконанні режимно-комендантської служби, як
правило, обладнаються:
– місця для розміщення особового складу (відпочинку, прийому
їжі, підготовки до служби і т.д.);
– зберігання зброї, боєприпасів та інших матеріальних засобів;
– позиції для особового складу, бронетехніки і вогневих засобів;
– спостережні пости.
Блокпости обладнуються для перевірки транспортних засобів, що
проходять крізь них, а також блокування дороги. Велика мережа блокпостів
значно ускладнює діяльність терористичних груп. Навіть якщо терористи
знають про існування блокпоста, вони змушені вибирати інші, менш зручні
маршрути для своїх переміщень. Таким чином сповільнюється або
припиняється переміщення зброї, вибухівки та великих груп терористів у
регіоні.
Блокпост в інженерному плані має бути належним чином
облаштований. Зокрема, мають бути передбачені різноманітні інженерні
загородження, пастки та перешкоди. При облаштуванні блокпоста необхідно
дотримуватися таких умов. Потрібно, щоб машина, яка спробує прорватися
через блокпост або вирватися з охоронюваної зони, не могла цього зробити.
Для цього встановлюють бетонні блоки, колючий дріт, інші перешкоди, які
не повинні сильно заважати руху, але одночасно повинні змушувати
проїжджати по зламаним лінії, а не по прямій. Можуть використовуватися і
«лежачі поліцейські».
Досвід роботи правоохоронних органів та військових у зоні проведення
антитерористичної операції засвідчив, що на більшості блокпостів
використовуються 3 бетонні блоки з одної сторони блокпосту та також 3
блоки з іншої, тобто на кожному напрямку дороги. Один розташований з
правої сторони дороги за рухом, другий з лівої сторони, а третій знов з правої
сторони. Таке розташування блоків не дозволяє водію на великій швидкості
проїхати території, що контролюється нарядами блокпосту. Також можуть
бути використані дерев’яні ящики від боєприпасів заповнені чимось важким
(пісок, земля тощо), або колеса від автівок.
Для безпеки громадян вказану територію блокпосту необхідно
обладнати відповідними дорожніми знаками, які вимагають від водіїв
знизити швидкість, вимкнути світло та включити аварійну сигналізацію у
нічний час, зупинитися.
Блокпост краще влаштовувати в місці з хорошим оглядом, щоб
потрапила в зону видимості машина не могла повернути, з’їхати з дороги або
об’їхати блокпост, не будучи спостережуваної з блокпоста.
Усередині периметра блокпоста повинен бути туалет і ємність з
великою кількістю питної води і води для господарчих потреб. У осінньо-
зимовий період приміщення блокпосту необхідно облаштувати грубами.
Навколо блокпосту треба вирубати рослинність, засипати або залити
відпрацьованим маслом (мазутом) ямки і впадини, та обладнати наступні
перешкоди:
1. Колючий дріт. Колюча або звита спіраль дроту повинна захищати
блокпост з усіх боків за винятком одного вузького проходу. Цей прохід
повинен захищатися легким кулеметом. Слід зазначити, що дротяне
загородження не повинно бути вище рівня спостереження. Також дріт або
дротяну спіраль встановлюють на дорозі і навколо зовнішнього периметра
блокпоста, щоб запобігти ворожим діям ззовні комплексу. Між лінією
очікування машин і головною дорогою встановлюється загородження з
колючого дроту.
2. Інші рухомі та нерухомі бар’єри. Шлагбаум, або рухомий бар’єр,
повинен бути великим та важким, але швидко і легко опускатись, щоб
швидко та надійно блокувати рух транспорту. Для обмеження руху
транспорту на кожному напрямку дороги розміщуються також великі бетонні
блоки. Для примусового обмеження швидкості руху та зупинки транспорту
повинні бути передбачені настили з шипами або виступи дорожнього
покриття. Якщо є можливість пересування важкої техніки супротивника
через територію блокпосту, необхідно передбачити застосування мобільного
мінування шляху, для чого використовують декілька зціплених
протитанкових мін.
3. Ракети та прожектори. По периметру блокпосту повинні бути
розташовані сигнальні ракети, що запускаються пристроями натяжної дії, або
інші засоби попередження наближення противника. Прожектори
встановлюються так, щоб не засліплювати особовий склад блокпосту.
4. Група прикриття. В умовах міста блокпост повинен мати групу
прикриття, розташовану на дахах довколишніх будинків, або будівлях
блокпосту, якщо до нього такі будинки входять.
Фортифікаційне обладнання блокпостів здійснюється з використанням
захисних та маскувальних властивостей місцевості, підручних будівельних
матеріалів (залізобетонних блоків, цегли, різних металоконструкцій), мішків
з піском (землею) і т.д..
На блокпосту, як правило, обладнається: 2-3 окопи на відділення,
одиночні окопи на двох-трьох стрільців, ходи сполучення, капоніри для
бойової техніки (БТР, БМП, БМД), вогневих засобів (АГС-17, мінометів і
т.ін.) на основних і запасних позиціях, укриття для автомобілів і спеціальних
машин, а також споруди із залізобетонних блоків (інших будівельних
матеріалів) для прикриття приміщення для розміщення особового складу,
туалету і т. д. Сама будівля, де розміщується особовий склад, готується до
кругової оборони і відбиття нападу, а також до захисту працівників від
обстрілів. ЇЇ вікна закидаються мішками з піском, землею, а підвальні
приміщення готуються як укриття від артилерійського вогню.
Важливу роль в організації несення служби на блокпості мають
інженерні загородження призначені для запобігання прихованого підступу
противника, ускладнення їх пересування, унеможливлення маневру, а також
нанесення їм максимальних втрат. Інженерні загородження на підступах до
блокпоста влаштовуються в поєднанні з природними перешкодами, рельєфом
місцевості і системою вогню. На прихованих підступах до блокпоста
встановлюються сигнальні і бойові міни у поєднанні з невибуховими
загородженнями (завали з підручних матеріалів, малопомітних дротяних
загороджень та інші). Надалі встановлюються дротяні загородження
(паркани, їжаки, спіралі, рогатки і т.д.) і попереджувальні знаки.
Найбільш ймовірні шляхи, по яких цивільні особи можуть ненавмисно
зайти на заміновану територію необхідно захищати колючим дротом, сіткою-
рабіцею чи іншим надійним загородженням.
Не треба забувати про попереджувальні таблички з написами
українською та російською мовами – «Стій», «Відео-фотозйомка
заборонена», «Використання автомобільних відео регістраторів заборонено»,
«Вимкніть двигун» тощо. Таблички в деяких випадках грають роль сильної
психологічної зброї. Поставлені на короткий час, такі таблички, на напрямку
очікуваного прориву дезорієнтують супротивника. Але слід пам’ятати, що
часте використання подібного втрачає ефективність.
В обов’язковому порядку необхідно повідомити місцеву адміністрацію
і населення про наявність мін на певній території. Можна зробити шумові
пастки: шматки жерсті або тонкого заліза посипати битою цеглою, шифером,
гравієм. Консервні банки з прив’язаною всередині гільзою – добрий
сигнальний пристрій. Слід зазначити, що в умовах несення служби на
блокпостах, як «інформатори» щодо наближення чужаків добре
«зарекомендували» себе собаки.
Заходи щодо маскування проводяться з метою приховування
розташування, складу, дій і намірів особового складу блокпосту (фото 6). Для
маскування використовувалися маскувальні комбінезони (костюми), табельні
маскувальні комплекти, а також підручні матеріали (пісок, щебінь, бита
цегла і т.д.).
На даху висотного будинку або верхньому його поверсі, що
знаходиться на території блокпоста, має бути обладнано місце для
наглядового поста, до складу якого включалися: стрілок, снайпер і
кулеметник. Спостережний пост забезпечується біноклем і приладом нічного
бачення. Його облаштування здійснюється, як правило, з використанням
мішків з піском (землею). Завдання наглядового поста полягає у
спостереженні за прилеглою до блокпоста місцевістю і підтримці взаємодії з
міськрайорганами ОВС.
Організація та несення бойової служби на блокпосту має
здійснюватися відповідно до його документації, яка включає:
– схему блокпосту;
– схему встановлення сигнальних ракет, що запускаються
пристроями натяжної дії, або інших засобів попередження про наближення
противника;
– схему мінування;
– інструкцію начальнику наряду та його помічникові;
– обов’язки групи прикриття (розрахунку БТР);
– обов’язки груп огляду транспортних засобів та перевірки
документів;
– розпорядок дня блокпосту;
– схему організації зв’язку з таблицею позивних посадових осіб;
– список особового складу наряду;
– довідкову інформацію щодо розшукуваних осіб.
Бойова служба на блокпостах здійснюється безперервно. Зміна
працівників спостережних постів проводилася за графіком. У разі раптового
нападу особовий склад блокпоста діє відповідно до бойового розрахунку,
який доводився до всіх працівників при проведенні цільового інструктажу.
При отриманні сигналу про напад на блокпост начальник наряду,
організовує кругову оборону, доповідає про обстановку керівництву, висилає
підкріплення, вживає необхідних заходів для відбиття нападу.
При нападі незначних сил противника, при обстрілі блокпоста
невідомими особами відбиття здійснюється черговими силами і засобами.
Відбиття нападу незаконних збройних формувань здійснюється у тісній
взаємодії з особовим складом міськрайвідділів та зведених загонів. За
надзвичайних обставин до відбиття масованого нападу залучаються
підрозділи Збройних Сил України.
Особовий склад блокпостів забезпечується триразовим гарячим
харчуванням. Їжа доставляється з пункту тимчасової дислокації з’єднання на
автотранспорті. Крім того, створюються запаси продуктів харчування та
питної води на 3-5 діб сухим пайком.
3. ВИМОГИ ДО ОБОРОННИХ СПОРУД НА ТЕРИТОРІЇ БЛОКПОСТА.
РОЗСТАНОВКА ТА ДІЇ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НА БЛОКПОСТІ
Позиція броньованої техніки (БМП, БМД, БТР). Тактично грамотно
розташувати позицію для БМД (БМП, БТР) вище дороги, на відстані
приблизно 30-60 м від неї. Обладнання часткового перекриття позиції для
БМД (БМП, БТР), дротяні сітки (паркани з ланцюгових ланок) повинні
знаходитись на відстані 15-20 м перед позицією, щоб запобігти нападу
гранатометників з відстані враження.
Укріплення (бункер). Укріплення повинне знаходитись на відстані не
менше 15-30 метрів від дороги. На такій відстані перевіряючий, що оглядає
транспортний засіб, може перемовлятись з працівником, що його прикриває з
укріплення. Стіни укріплення повинні бути куленепробивними кулею
калібру до 12,7 мм; розташування амбразур повинно забезпечувати кругову
оборону. Вхід в укріплення має бути виконаний у вигляді кругового
коридору, щоб захищати від ручних гранат. На всіх амбразурах і отворах
повинні бути передбачені дротяні огорожі. Вони захищають від ручних
гранат, при цьому особовий склад має можливість спостерігати за зміною
обстановки і вести прицільний вогонь.
Для нормальної організації та несення служби на блокпості потрібно 32
особи: три зміни та чотири бійці резерву.
Зміна огляду: шлагбаум № 1 (лівий) – троє осіб; шлагбаум № 2
(правий) – троє осіб; зона огляду № 1 (ліва) – двоє осіб; зона огляду № 2
(права) – двоє осіб. Разом: десять працівників.
Чергова (вогнева) зміна: Навідник-оператор, механік-водій, командир
БМП (БТР, БМД) – три особи. Стрілки – п’ятеро осіб. Разом: вісім
працівників. З числа наряду призначаються чергові кулеметники для
знищення автомобілів, що намагаються прорватися.
Зміна, що відпочиває – десять працівників. Резерв – чотири працівники.
Всього – 32 особи.
При такій організації служби блокпост здатний функціонувати
цілодобово. Зони огляду, шлагбаум, прилегла територія контролюється
черговими вогневими засобами. Несення служби вартовими слід
організувати так, щоб нічна зміна достатньо відпочила перед чергуванням.
Найнебезпечніше час, коли вартові зазвичай засинають, між третьою та
п’ятою годиною ранку. Якщо перед нічною зміною працівник не виспався –
він засне на посту, незважаючи на небезпеку. При тривалому розташуванні
на одному місці, доцільно сформувати зміну, яка постійно чергуватиме вночі,
а вдень відпочивати.
Огляд машини зазвичай проводить кілька осіб. Один оглядає, інший –
прикриває. Щоб полегшити собі роботу, машину умовно слід поділити на
зони огляду: «Зовнішня зона» – «Зона під машиною» – «Внутрішня зона
машини» – «Багажник» – «Двигун». Варіант дій при огляді може бути
наступним: склад групи, для перевірки одиниці автотранспорту, має бути не
менше 3 працівників. Старший, перевіряючий документи і машину,
автоматники, що прикривають. Місцезнаходження старшого справа збоку і в
4-5 метрах позаду машини, що перевіряється. Таким чином, він страхує себе
від несподіванки. Він не втручається в процес перевірки документів. Його
завдання – при необхідності прикрити вогнем працівника, який перевіряє
документи. В момент перевірки зброя старшого наряду має бути напоготові.
Третій працівник (що прикриває), автоматник або кулеметник, знаходиться
по ходу руху на безпечній для себе відстані попереду автотранспорту. При
спробі супротивника прорватися через блокпост або витягнути зброю
відкриває вогонь. Позиція автоматника (кулеметника) повинна бути
замаскована і мати хороший огляд для ведення дієвого вогню на ураження.
Автоматник повинен перебувати на такій відстані від основної групи, щоб
був в змозі бачити (і бажано чути) все, що відбувається на посту. Бо вогонь
він відкриває при ускладненні обстановки без наказу, за власним рішенням.
Він повинен знаходитися в секторі обстрілу старшого поста для вогневої
підтримки з його боку і недопущення нападу ззаду.
Навіть у разі некомплекту особового складу перевіряти транспорт або
людей менш ніж трьома особами – небезпечно!
Враховуючи, що автомобіль сам по собі перешкода для огляду,
прикриття працівника, який оглядає автомобіль має бути з різних сторін.
Необхідно, щоб особа, яка оглядає автомобіль не перебувала на лінії вогню
працівників, які її прикривають. У разі агресивних дій з боку водія або
пасажирів, працівник має бути готовий різко піти в сторону або залягти, щоб
не заважати вогню працівників, які його прикривають. До транспорту що
перевіряється треба підходити не зліва, з боку водія, як це зазвичай роблять
працівники ДАІ, а праворуч, з боку пасажира. Це різко зменшує раптовість
застосування противником зброї. Сидячі в машині, вкрай незручно правою
рукою діставати пістолет хоч з бічної, хоч з нагрудної кишені і стріляти,
розвертаючись вправо. З довгоствольною зброєю (автоматом, карабіном,
обрізом) це буде зробити ще важче. Те ж саме правило стосується перевірки
людей.
Типовою помилкою працівників, що несуть службу на блокпостах, є
підхід до автотранспорту з лівого боку. На вимогу пред’явити документи
водій може зробити рух правою рукою, нібито витягуючи документи з
кишені, та вистрілити з пістолета через одяг. Тому ніколи не стійте ліворуч
від автотранспорту та не давайте водію повертатися до вас лівим боком.
Стоячи праворуч на відстані метр-півтора, ви матимете можливість
своєчасно помітити спробу дістати зброю та запобігти нападу.
Перевіряючий голосно подає команду: «Залишатися на місцях. Не
виходити. Двері не відкривати. Заглушити двигун!». Особи, що
перевіряються, повинні діяти лише по команді перевіряючого, і нічого не
робити за власною ініціативою. Перш за все – не робити різких рухів, не
відчиняти двері автомобіля, не виходити самостійно з машини та не
наближатися до патруля. Приймати документи для контролю необхідно
тільки через опущене бокове скло. Відкритими дверима можна вдарити або в
щілину непомітно кинути гранату. Тому відкритих дверей треба уникати.
Навіть якщо ті, хто знаходяться в машині, відкрили двері, нібито для надання
документів, повному їх відкриванню треба перешкодити, притиснувши
коліном.
При необхідності огляду багажника водієві пропонується вийти з
машини і відкрити багажник. Перевіряючий знаходиться праворуч від водія
на безпечній для фізичного нападу відстані – метр-півтора. Сам
перевіряючий багажник не оглядає – всі предмети, що знаходяться в
багажнику, йому по команді показує водій. Положення водія – виключно за
машиною позаду багажника. Це робиться для того, щоб ті, хто знаходиться в
машині, не могли завести двигун і різко поїхати. Місцеперебування старшого
поста, який контролює обстановку – в 4-5 м ззаду і зліва; він контролює водія
і ліву сторону автомобіля. Праву сторону контролює той, що прикриває.
Потрібно уважно стежити за руками водія.
Перевіряючий може також використовувати інші методи контролю.
Наприклад, запитати водія: «Де запасне колесо, домкрат і таке інше?». Якщо
водій почне кидатися у пошуках, можливо, машина викрадена. Якщо
перевіряючий помітив у машині щось підозріле або небезпечне (зброя,
вибухівка тощо), він діє по обстановці – або стріляє, або просто падає на
землю, намагаючись відкотитись від машини назад. Його падіння – сигнал до
дії для інших.
Щоб уповільнити рух, в зоні перевірки встановлюються загородження з
колючого дроту на відстані 5-7 метрів один від іншого. Це унеможливить
прорив машин на повному ходу вздовж дороги. Окрім особового складу,
залученого для огляду машин, принаймні 4 людини мають бути виставлені
по обох кінцях полотна дороги. Їх завдання – обмежити потік машин в зону
перевірки і натягнути «колючу стрічку», якщо терористи спробують
пробитися з боєм. На блок посту має бути резервний транспортний засіб для
погоні за машиною, що прорвалася.
Слід пам’ятати, що у будь-якій машині багато місць, куди можна
сховати вибухівку і ви, якщо вважаєте себе професіоналом, повинні їх знати.
Існує три типи огляду автомобіля:
– поверхневий огляд;
– ретельний огляд;
– огляд в майстерні з розбиранням по частинах.
Найчастіше вам доведеться використати перші два типи огляду, третій
вимагає часу і втручання фахівців. Оглядаючи машини, ніколи не дозволяйте
водієві квапити вас. Заклопотані власники запевнятимуть вас, що вони
поспішають, їм треба забирати дитину, дружину, хворих батьків тощо. Не
зважайте на це. Огляд проводиться з двох причин. Перша причина – це
налякати терориста і змусити його відкласти провезення заборонених
предметів до «кращих» часів. При постійній демонстрації пильності навряд
чи терорист ризикне провозити зброю. Друга причина – це знайти зброю,
вибухові речовини, наркотики і т.і.
Ще один спосіб огляду – це спеціальний огляд. Він проводиться, якщо
ви отримали інформацію про перевезення зброї чи вибухівки. Тоді вам
потрібно бути готовим залізати в найнедоступніші місця автівки: в двигун,
колеса тощо. Основні правила огляду: шукайте сліди недавньої активності
(зідрана фарба і т.і.). Запитайте себе: «Де б ти сховав зброю»? Подумайте, де
є технологічні порожнини автомобіля і як до них дістатися. Сильний запах
може бути маскуючим, щоб приховати запах вибухівки або наркотиків.
Примушуйте автовласників всі дії робити власноруч, не торкайтеся нічого
самі. Слідкуйте уважно за реакцією водія, чи часом він не нервує.
Огляд мотоциклів і велосипедів також необхідний елемент процесу.
Хоча їх маленький розмір не дозволяє розміщувати на них великі предмети,
проте зверніть увагу на наступні місця: подвійне дно бензобака, гумові ручки
керма, де можна сховати щось, ящик для інструментів під сидінням,
електричні прилади, пов’язані із звуковим сигналом, всі видимі дроти, що
стирчать, тощо. Ці буденні на перший погляд речі можуть нести у собі
небезпеку.
На блокпостах доводиться перевіряти не тільки транспорт, а й людей.
Типовою помилкою тих, хто перевіряє документи, є підхід з лівої
сторони.
Тримайтесь праворуч. Зброя повинна бути в такому положенні, щоб її
важко було вирвати і використовувати проти працівників. Автомат повинен
бути максимально віддалений від особи, яку оглядають. З іншого боку, зброя
має бути розташована доступно для використання самими працівниками.
Автомат рекомендується вішати на лямку через голову, так, щоб він висів на
рівні пояса, а руки були вільні. Можна використовувати петлю, утворену
прикріпленням обох кінців ременя автомата до антабки приклада і носити
автомат під правою рукою. Відрегулюйте довжину ременя так, щоб автомат
можна було вільно прикласти до плеча з натягнутим ременем, на який
припадає вага зброї. Такий спосіб носіння зброї є зручним в тому, що руки
залишаються вільними для перевірки документів та інших дій. Зброя легко
виноситься на лінію прицілювання, а завдяки ременю її важче відібрати
силою або зняти з убитого.
Огляд особи здійснюється зверху вниз, причому одяг переминається
пальцями. Краще, щоб особу було повернуто спиною до працівника, який
проводить огляд. Доречно, щоб особа знаходилася у незручній позі,
наприклад, руки на стіну або на автомобіль, ноги розставлені, тіло під кутом
до поверхні. У разі агресивних дій особи, вона переводиться в лежаче
положення силовим впливом на зворотну сторону коліна або ривком.
4. ТАКТИКА ДІЙ ПРОТИВНИКА ПРИ НАПАДАХ НА БЛОКПОСТИ
З точки зору оборони блокпосту від суто військового нападу, потрібно
пам’ятати, що атакуючі намагатимуться змусити його захисників щільним
вогнем повернутися у внутрішні приміщення блокпоста і, позбавивши їх
свободи маневру, закидати гранатами, розстріляти з гранатометів і
вогнеметів, або вести бій, розраховуючи на закінчення боєкомплекту. Тому
повинні бути підготовлені шляхи для виходу з блокпосту та/або відходу з
нього.
Якщо повноцінні траншеї обладнати неможливо, то хоча б ходи для
переповзання повинні бути підготовлені. Для цього, наприклад, можна
використовувати будівельні блоки.
Якщо грунт не дозволяє зробити укриття для бронетехніки, то для
захисту від кумулятивних боєприпасів можна використовувати звичайну
сітку-рабицю, яку можна в рулонах возити на бронетехніці.
Як правило, атакують блокпост зі стандартною тактикою дій – група
вогневої підтримки спрямовує вогонь на блокпост з одного боку, в той час як
одна або кілька мобільних груп наближуються до нього і закидають його
гранатами. Противник намагатиметься повернути гарнізон блокпоста в
будівлі та укриття, ведучи вогонь по виходах з них. Якщо йому це вдається,
то для повного захоплення блокпоста йому потрібно буде знищити лише
чергових спостерігачів. Щоб не допустити цього, слід мати кілька виходів із
приміщень блокпоста, або перепони перед входом в бліндаж або в траншеї
(для виповзання з них). Противник також може завадити зайняти позиції за
крупнокаліберними кулеметами і в бронетехніці, а також підносити
боєприпаси і заряджати кулемети або гармати, методично обстрілюючи
снайперським вогнем підходи до них, в тому числі – люки бронетехніки. В
таких випадках для підходу до техніки треба ставити димові перешкоди, а
вогонь з крупнокаліберних кулеметів вести, прикриваючись корпусом
кулемета.
Як вже вказувалося, навколо позиції потрібно вирубати ліс, або
високий чагарник, щоб противнику було важко підійти непоміченим до
блокпосту. На лінії лісу створити завали – дерева завалити навхрест
вершинами в сторону противника, бажано без відділення від пнів. До речі,
той же принцип можна використовувати для розчищення секторів обстрілу,
коли рослинність не зводиться під корінь, а лише підсікається на висоту
чобота. Для поліпшення видимості нижні гілки дерев і чагарник слід
вирубувати. По можливості позиції слід оснастити саморобними
перископами або використовувати триплекси, зняті з бронетехніки. Перед
входом у житлові приміщення слід обладнати приміщення – уловлювачами
для гранат (наприклад, можна відгородити житлове приміщення стінкою,
сіткою, влаштувати зигзагоподібний коридор тощо).
На кожного стрільця влаштовують кілька осередків для стрільби і
закріплюють їх за певними працівниками. Це дозволяє спростити організацію
бою, знижуючи хаос в діях працівників на його початку. Під час атаки
стрілок повинен переміщатися від одного осередку до іншого. Якщо не
відпрацювати заняття позицій і переміщення від одного осередку до іншого,
то працівники для ведення вогню будуть скупчуватися, в основному на
позиціях, по яких противник веде вогонь (як правило, відволікаючий).
Попередній розподіл осередків забезпечить рівномірний розподіл
працівників по периметру оборони, що не дозволить ворогові знайти
незайняту ділянку для атаки.
Особливо слід відзначити необхідність ведення прицільного вогню під
час оборони блокпосту. На відміну від польової оборони, боєзапас тут
обмежений, і вести вогонь в нікуди на автоматичному режимі просто
небезпечно – боєприпаси швидко закінчаться. Тому ще раз підкреслимо,
працівник, зробивши кілька одиночних прицільних пострілів або декілька
коротких черг, повинен переміститися до іншого місця.
Слід облаштувати кілька позицій для важкого озброєння і періодично
міняти місця чергування цих вогневих засобів. Має бути підготовлено
декілька місць для зберігання боєприпасів, щоб одним пострілом з
гранатомета противник не міг позбавити захисників боєзапасу. Місцевість
навколо блокпоста слід, за можливості, пристріляти, щоб налаштування
прицілу для всіх видів зброї були відомі. Відстані навколо блокпоста, за
можливості, слід заміряти, а на певних дистанціях встановити видимі знаки
(камені, кущі, зрубані стовбури), що позначають відстані до цих предметів.
Розташування таких орієнтирів та відстань до них необхідно відмітити на
карті.
Після невдалої атаки противник може знову атакувати, розраховуючи
на ослаблення пильності особового складу блокпоста після успішного
відбиття атаки.
Для ведення вогню з бронетехніки її доводиться заводити (щоб було
безперебійне живлення струмом), вихлопи обволікають техніку, заважаючи
прицілюванню, з одного боку, і даючи противнику хороший орієнтир – з
іншого. Тому на вихлопні труби слід надягати трубки для відводу вихлопу
подалі від окопу.
Враховуючи, що перед нападом на блокпост противник зазвичай
організовує спостереження, то необхідно організовувати заходи щодо
перешкоджання його намірам. Особовий склад наряду блокпоста повинен
контролювати прилеглу місцевість. Для цього слід організувати
патрулювання і влаштувати засідки чи секрети. Бажано встановити
спостережні пункти для стеження за місцевістю навколо блокпоста. В
іншому випадку противнику полегшується виконання завдань щодо
підготовки нападів на блокпост.
Дуже важливий момент при облаштуванні блокпоста це узгодження
порядку дій з сусідніми і підтримуючими підрозділами. Особливо важливо
узгоджувати порядок ведення вогню з артилерією. Потрібно ретельно звірити
карти, щоб не було відмінностей в позначенні своїх і чужих цілей, розробити
систему паролів. При можливості, слід перевірити правильність наведення за
допомогою освітлювальних мін або організувати пристрілювання за
допомогою димових снарядів. Повинен передбачатися і порядок передачі
інформації між сусідніми і підтримуючими підрозділами. Для взаємодії
можна використовувати не тільки радіо, але й такі застарілі засоби, як
сирени, гудки, барабани, сигнальні вогні.
Часто на блокпост прибуває цивільне населення. Наприклад, для
очікування транспорту для евакуації в захищеному від терористів місці. В
жодному разі на територію та в приміщення блокпоста не можна допускати
сторонніх. При значної кількості цивільного населення можна обладнати
навіс для захисту від дощу – але не на території поста, а поблизу.
Блокпост повинен бути обладнаний таким чином, щоб унеможливити
його захоплення за допомогою цивільних осіб, а особовий склад блокпосту
повинен бути готовий до розгону «блокуючого» натовпу. Інколи до цього
натовпу можуть входити окремі озброєні особи, які під прикриттям
цивільних осіб стріляють або використовують гранати. Як нестандартні
засоби нападу на блокпост можуть бути використані тварини, до яких
прикріплюють міни з годинниковим механізмом, або заміновані машини.
«Блукання» цивільних осіб навколо блокпоста бажано припиняти, тому
що вони можуть вести спостереження за блокпостом, а можуть,
використовуючи зброю з міні-схронів, розташованих близько від блокпоста,
відкривати по ньому вогонь. Іноді близько від позицій бойовики
розташовують навіть міномети з невеликою кількістю боєприпасів. До нього
проходять беззбройними, роблять кілька пострілів і йдуть беззбройними.
«Випадкові» місцеві жителі можуть «забалакати» вартових і тим самим дати
можливість атакуючій групі бойовиків зблизитися з блокпостом
непоміченою і захопити його. «Забалакування» вартових – класичний
приклад невогневого придушення противника. Практика показує, що навіть
прості питання цивільних осіб («звідки ви?», «багато вас сьогодні?», «як
настрій?» тощо) можуть носити характер вивідування цінної для ворога
інформації. Також слід зазначити, що при наближенні цивільних осіб до
блокпосту треба ретельно стежити за їх рухами з метою запобігання
провокуючих дій, фотографування тощо. Доцільно приховувати номерні
знаки службового автотранспорту (шляхом заклеювання ізоляційною
стрічкою) та бортові номери броньованої техніки для унеможливлення
ідентифікації вашого підрозділу.
Слід пам’ятати, що на блокпості ворог номер один – рутина і
одноманітність. Однак, при несенні служби на блокпосту неможна
розслаблятися. Ті, хто несуть службу, не повинні далеко відходити один від
одного, але сходитись ближче ніж на 3-4 м теж небажано. Трапляється, що
після тривалого чергування люди втрачають пильність: влаштовують масові
перекури, або просто спілкуються гуртом, утворюючи собою чудову групову
ціль. Таке часто трапляється при зміні нарядів. Противник, що під’їхав
непомітно, може чергою з автомата або однією гранатою знищити таку
групу. Ворог номер два – втома. Особливо вона вдається взнаки на світанку,
коли здається, що найнебезпечніший час вже позаду, а через годину-дві
здавати чергування. Досвітні години – улюблений час диверсантів, «вовчий
час» коли втрачається пильність.
ВИСНОВКИ
За часи незалежності правоохоронні органи України вперше стикнулися з
агресивними проявами екстремізму і тероризму. До участі в
Антитерористичній операції на Сході країни залучаються працівники
багатьох підрозділів НПУ, які щодня доводять свою незламність, вірність
Присязі та патріотизм. Разом із тим, доводиться констатувати, що багато
чому вітчизняні правоохоронні органи навчаються, на жаль, шляхом спроб та
помилок.
Сьогодні, ми набуваємо власного досвіду протидії терору. Саме сьогодні,
під час проведення Антитерористичної операції на Сході країни, ми повинні
переймати світовий досвід у цьому напрямі – досвід складний, але нагально
необхідний за для збереження незалежності, суверенітету та територіальної
цілісності нашої держави.
Вважаємо, що знання отримані на лекції сприятимуть набуттю необхідних
знань працівниками НПУ, які стоять на сторожі незалежності, суверенітету і
територіальної цілісності України та позитивно впливатимуть на підвищення
рівня організації службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку.
Запитання та завдання для самостійної роботи:
1. Правові основи введення режиму антитерористичної операції.
2. Блокпост: загальні відомості та види. Постійні (стаціонарні) та тимчасові
блокпости.
3. Вимоги до оборонних споруд на території блокпоста.
4. Розстановка та дії особового складу на блокпості тактика дій противника
при нападах на блокпости
5. Суб’єкти протидії тероризму в умовах антитерористичної операції.
6. Обмеження прав і свобод під час проведення антитерористичної операції.
7. Поняття та адміністративно-правовий статус тимчасово неконтрольованої
території в зоні проведення антитерористичної операції.
8. Характеристика службових завдань підрозділів поліції із захисту
незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час
проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської
областей.