| | |
| титулува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | титулува́тися, титулува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | титулу́ймося, титулу́ймось |
| 2 особа | титулу́йся, титулу́йсь | титулу́йтеся, титулу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | титулува́тимуся, титулува́тимусь | титулува́тимемося, титулува́тимемось, титулува́тимемся |
| 2 особа | титулува́тимешся | титулува́тиметеся, титулува́тиметесь |
| 3 особа | титулува́тиметься | титулува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | титулу́юся, титулу́юсь | титулу́ємося, титулу́ємось, титулу́ємся |
| 2 особа | титулу́єшся | титулу́єтеся, титулу́єтесь |
| 3 особа | титулу́ється | титулу́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| титулу́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | титулува́вся, титулува́всь | титулува́лися, титулува́лись |
| жін. р. | титулува́лася, титулува́лась |
| сер. р. | титулува́лося, титулува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| титулува́вшись |
