| | | | |
| тріумфу́ючий1 – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| (від: тріумфува”ти) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | тріумфу́ючий | тріумфу́юча | тріумфу́юче | тріумфу́ючі |
| родовий | тріумфу́ючого | тріумфу́ючої | тріумфу́ючого | тріумфу́ючих |
| давальний | тріумфу́ючому | тріумфу́ючій | тріумфу́ючому | тріумфу́ючим |
| знахідний | тріумфу́ючий, тріумфу́ючого | тріумфу́ючу | тріумфу́юче | тріумфу́ючі, тріумфу́ючих |
| орудний | тріумфу́ючим | тріумфу́ючою | тріумфу́ючим | тріумфу́ючими |
| місцевий | на/у тріумфу́ючому, тріумфу́ючім | на/у тріумфу́ючій | на/у тріумфу́ючому, тріумфу́ючім | на/у тріумфу́ючих |
