| тужа́віючий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | тужа́віючий | тужа́віюча | тужа́віюче | тужа́віючі |
| родовий | тужа́віючого | тужа́віючої | тужа́віючого | тужа́віючих |
| давальний | тужа́віючому | тужа́віючій | тужа́віючому | тужа́віючим |
| знахідний | тужа́віючий | тужа́віючу | тужа́віюче | тужа́віючі |
| орудний | тужа́віючим | тужа́віючою | тужа́віючим | тужа́віючими |
| місцевий | на/у тужа́віючому, тужа́віючім | на/у тужа́віючій | на/у тужа́віючому, тужа́віючім | на/у тужа́віючих |