| тузлу́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | тузлу́чний | тузлу́чна | тузлу́чне | тузлу́чні |
| родовий | тузлу́чного | тузлу́чної | тузлу́чного | тузлу́чних |
| давальний | тузлу́чному | тузлу́чній | тузлу́чному | тузлу́чним |
| знахідний | тузлу́чний | тузлу́чну | тузлу́чне | тузлу́чні |
| орудний | тузлу́чним | тузлу́чною | тузлу́чним | тузлу́чними |
| місцевий | на/у тузлу́чному, тузлу́чнім | на/у тузлу́чній | на/у тузлу́чному, тузлу́чнім | на/у тузлу́чних |