| туковисівни́й – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | туковисівни́й | туковисівна́ | туковисівне́ | туковисівні́ |
| родовий | туковисівно́го | туковисівно́ї | туковисівно́го | туковисівни́х |
| давальний | туковисівно́му | туковисівні́й | туковисівно́му | туковисівни́м |
| знахідний | туковисівни́й | туковисівну́ | туковисівне́ | туковисівні́ |
| орудний | туковисівни́м | туковисівно́ю | туковисівни́м | туковисівни́ми |
| місцевий | на/у туковисівно́му, туковисівні́м | на/у туковисівні́й | на/у туковисівно́му, туковисівні́м | на/у туковисівни́х |