тямови́тий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | тямови́тий | тямови́та | тямови́те | тямови́ті |
родовий | тямови́того | тямови́тої | тямови́того | тямови́тих |
давальний | тямови́тому | тямови́тій | тямови́тому | тямови́тим |
знахідний | тямови́тий, тямови́того | тямови́ту | тямови́те | тямови́ті, тямови́тих |
орудний | тямови́тим | тямови́тою | тямови́тим | тямови́тими |
місцевий | на/у тямови́тому, тямови́тім | на/у тямови́тій | на/у тямови́тому, тямови́тім | на/у тямови́тих |