тяму́щий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | тяму́щий | тяму́ща | тяму́ще | тяму́щі |
родовий | тяму́щого | тяму́щої | тяму́щого | тяму́щих |
давальний | тяму́щому | тяму́щій | тяму́щому | тяму́щим |
знахідний | тяму́щого, тяму́щий | тяму́щу | тяму́ще | тяму́щих, тяму́щі |
орудний | тяму́щим | тяму́щою | тяму́щим | тяму́щими |
місцевий | на/у тяму́щому, тяму́щім | на/у тяму́щій | на/у тяму́щому, тяму́щім | на/у тяму́щих |