| убезпе́чити1 – дієслово доконаного виду | ||
| (заспокоїти) | ||
| Інфінітив | убезпе́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | убезпе́чмо | |
| 2 особа | убезпе́ч | убезпе́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | убезпе́чу | убезпе́чимо, убезпе́чим |
| 2 особа | убезпе́чиш | убезпе́чите |
| 3 особа | убезпе́чить | убезпе́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | убезпе́чив | убезпе́чили |
| жін.р. | убезпе́чила | |
| сер.р. | убезпе́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| убезпе́чений | ||
| Безособова форма | ||
| убезпе́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| убезпе́чивши | ||