| убра́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (одягти когось) | ||
| Інфінітив | убра́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | убері́мо, убері́м | |
| 2 особа | убери́ | убері́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уберу́ | уберемо́, убере́м |
| 2 особа | убере́ш | уберете́ |
| 3 особа | убере́ | уберу́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | убра́в | убра́ли |
| жін.р. | убра́ла | |
| сер.р. | убра́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| убра́ний | ||
| Безособова форма | ||
| убра́но | ||
| Дієприслівник | ||
| убра́вши | ||