| | |
| убіля́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | убіля́тися, убіля́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | убіля́ймося, убіля́ймось |
| 2 особа | убіля́йся, убіля́йсь | убіля́йтеся, убіля́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | убіля́тимуся, убіля́тимусь | убіля́тимемося, убіля́тимемось, убіля́тимемся |
| 2 особа | убіля́тимешся | убіля́тиметеся, убіля́тиметесь |
| 3 особа | убіля́тиметься | убіля́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | убіля́юся, убіля́юсь | убіля́ємося, убіля́ємось, убіля́ємся |
| 2 особа | убіля́єшся | убіля́єтеся, убіля́єтесь |
| 3 особа | убіля́ється | убіля́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| убіля́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | убіля́вся, убіля́всь | убіля́лися, убіля́лись |
| жін. р. | убіля́лася, убіля́лась |
| сер. р. | убіля́лося, убіля́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| убіля́вшись |
