| | |
| ува́лювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ува́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ува́люймо |
| 2 особа | ува́люй | ува́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ува́люватиму | ува́люватимемо, ува́люватимем |
| 2 особа | ува́люватимеш | ува́люватимете |
| 3 особа | ува́люватиме | ува́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ува́люю | ува́люємо, ува́люєм |
| 2 особа | ува́люєш | ува́люєте |
| 3 особа | ува́лює | ува́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ува́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ува́лював | ува́лювали |
| жін. р. | ува́лювала |
| сер. р. | ува́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ува́лювавши |
