| | |
| ува́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ува́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ува́рюймо |
| 2 особа | ува́рюй | ува́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ува́рюватиму | ува́рюватимемо, ува́рюватимем |
| 2 особа | ува́рюватимеш | ува́рюватимете |
| 3 особа | ува́рюватиме | ува́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ува́рюю | ува́рюємо, ува́рюєм |
| 2 особа | ува́рюєш | ува́рюєте |
| 3 особа | ува́рює | ува́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ува́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ува́рював | ува́рювали |
| жін. р. | ува́рювала |
| сер. р. | ува́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| ува́рюваний |
| Безособова форма |
| ува́рювано |
| Дієприслівник |
| ува́рювавши |
